Нинішнє розширення і зростання енергетичних ринків у результаті проведення нової енергетичної та екологічної політики, прийнятої в останнє десятиліття в більшості країн світу змінює роль сільського господарства. Найбільш значущим є підвищення ролі сектора як постачальника сировини для виробництва рідкого транспортного біопалива - етанолу та біодизелю. Сучасна біоенергія являє собою нове джерело попиту на продукцію фермерів. Разом з тим, виникає зростання суперництва за природні ресурси, зокрема землю і воду, особливо в короткостроковій перспективі, хоча в більш довгостроковій перспективі збільшення врожаїв здатне пом'якшити таке суперництво. Суперництво за землю стає серйозною проблемою, особливо коли деякі види рослин (наприклад, кукурудза, олійна пальма і соя), які в даний час культивуються з метою виробництва продовольства і кормів, починають використовуватися для вироблення біопалива або коли сільськогосподарські землі, призначені для вирощування продовольчих культур, переорієнтуються на отримання біопалива.
В даний час понад 85 відсотків світового виробництва рідкого біопалива становить етанол. Два найбільших виробника етанолу - Бразилія і Сполучені Штати Америки - разом забезпечують майже 90 відсотків від глобального виробництва, а інша доля припадає в основному на такі країни як: Канада, Китай, ЄС (в основному на Францію та Німеччину) та Індія. Виробництво біодизеля в основному зосереджена в ЄС (приблизно 60 відсотків від сукупного обсягу), значно менша його частка виробляється в Сполучених Штатах Америки. У Бразилії виробництво біодизеля почалося зовсім недавно, і обсяги виробництва залишаються обмеженими. До іншим значимим виробникам біодизелю відносяться Китай, Індія, Індонезія і Малайзія.
Вихід біопалива на гектар для різних сільськогосподарських культур широко варіюється в залежності від виду сировини, країни і системи виробництва. Такі коливання показників пояснюються різницею в урожайності культур на гектар, залежною від самих культур і країн, а також нерівноцінною ефективністю переробки різних культур. Це означає, що потреби в земельних площах для розширюваного виробництва біопалива будуть різко відрізнятися в залежності від культури і місць вирощування. В даний час виробництв етанолу з цукрової тростини і цукрового буряку дає найвищі показники, причому на першому місці по виходу біопалива на гектар коштує виробництво на основі цукрового очерету в Бразилії, від якої лише незначно відстає Індія. Дещо нижче вихід біопалива на гектар для кукурудзи, але для цього показника характерні помітні відмінності, наприклад, в Китаї і Сполучених Штатах Америки.

Сподобалась новина? Поділіться нею в соц. мережах!