Дерева є найбільшими і найбільш довго живучими організмами на Землі.
Для стабілізації ґрунтових і водних ресурсів, а також для задоволення потреб в деревному паливі необхідно посадити мільярди дерев на мільйонах гектарів землі.
Для заповнення втрати лісів за останнє десятиліття було б необхідно засадити 130 млн. гектарів землі. Ця площа дорівнює території Перу.
Охоплення еквівалента 130 млн. гектарів означав би посадку приблизно 14 млрд. дерев щорічно протягом десяти років поспіль. Для цього кожній людині було б потрібно посадити, принаймні, два саджанця на рік та забезпечити відповідний догляд за ними.
У статті 3.3 Кіотського протоколу міститься конкретний заклик до підтримання лісів шляхом залісення та відновлення лісового покриву, а також шляхом недопущення знеліснення.
Люди сприяють викидам вуглекислого газу двома шляхами: за рахунок спалювання викопного палива і за рахунок відведення лісових угідь на інші види використання.
Вологі тропічні ліси покривають лише 7 відсотків території суші на Землі, але на них припадає майже половина всіх дерев на Землі. Вони генерують близько 40 відсотків кисню у світі.
За один рік середнє дерево поглинає 12 кілограмів (26 фунтів) СО2 і виділяє достатньо кисню на рік для родини з чотирьох чоловік.
Один гектар дерев здатний поглинати шість тонн вуглекислого газу на рік.
Один політ на далеку відстань приведе до виділення 3,75 тонни СО2, (або однієї тонни вуглецю).
Азотфіксуючі дерева, посаджені в захисних зонах чи біля полів з сільськогосподарськими культурами, дозволяють поліпшити родючість ґрунтів, підвищити їх вологість і скоротити ерозію.
Агролісівничі системи одночасно служать для сільськогосподарських виробників свого роду буфером проти мінливості клімату і сприяють скороченню рівня вмісту парникових газів в атмосфері.
Всесвітній центр агролісівництва (ІКРАФ) рекомендує саджати листопадні дерева в тих місцях, де однією з проблем є недостатність водних ресурсів. У критичні періоди нестачі водних ресурсів вони споживають менше води, ніж вічнозелені дерева, і в меншому ступені конкурують з сільськогосподарськими культурами. Їх листя опадає протягом від одного до шести місяців на рік, і вони пристосовуються до довгострокових характеристикам дощових опадів. Листопадні породи придатні для напівпосушливих районів.
Глибоке коріння пов'язують дерево і поверхневий шар ґрунту з більш глибокими шарами, а також підвищують стійкість до зсувів і берегової ерозії в умовах вологого грунту. Горизонтальні корені скріплюють ґрунт і також скорочують ерозію.

Сподобалась новина? Поділіться нею в соц. мережах!