Амурський тигр - один з найбільш рідкісних та унікальних представників світової фауни. Як об'єкт першої категорії загрози зникнення, він внесений до Червоної книги міжнародного союзу охорони природи та згадується у конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. В наш час збереглася тільки одна в світі життєздатна популяція амурського тигра чисельністю близько 500 особин.
З п'яти нині існуючих підвидів тигра амурський тигр за своїми розмірами є найбільшим. Довжина його тіла - до 2 м, разом з хвостом - до 3 м. Вага самця іноді сягає 300-350 кг. Ікла довжиною до 7,5 см, a кігті - до 10 см. За раз може з'їсти до 18 кг м'яса.

Амурський тигр - мешканець гірських районів, вкритих широколистяними і кедрово-широколистяними лісами.
Тигри ведуть поодинокий спосіб життя. Для амурського тигра властива полігамія. На ділянці проживання дорослого самця можуть розташовуватися індивідуальні ділянки декількох самок. Середній добовий хід дорослого тигра-самця становить 9,6 км, максимальний - 41 км. Для тигриць середнє переміщення за добу - 7 км, максимальна - 22 км
Основу живлення складає кабан, a в південно-західних районах Примор'я і Лазівському заповіднику - плямистий олень.

У приплоді буває 1-4 тигреня, частіше 2-3. Більшість самок вперше приносять потомство в 3-4-річному віці. Тигренята відокремлюються від матері на другому році життя. Смертність молодих дуже висока - близько 50 %.

Випадки загибелі тигрів від ведмедів і факти канібалізму досить рідкісні, на благополуччя виду істотно не впливають.

Про чисельність тигрів на півдні Далекого Сходу Росії в минулому можна судити лише за непрямими даними. Так, на рубежі XIX-XX століть тут щорічно добували 120-150 тигрів. Інтенсивне винищення цих хижаків, що супроводжувалося скороченням їх місцезростань під впливом господарської діяльності людини, призвело до того, що вже на початку XX століття чисельність тигрів почала різко падати. До кінця ж 1930-х років амурський тигр виявився на межі зникнення - все залишалося не більше 50 особин. Ситуація почала змінюватися на краще лише після прийнятих заходів охорони - заборони полювання на тигрів (1947) та їх лову (1956-1960) з подальшим її обмеженням.

Основним лімітуючим фактором є браконьєрство. Продукція з тигрів знаходить збут у більшості країн Східної Азії як цінна лікарська сировина. Іншим за значенням негативним фактором є зростаючий дисбаланс чисельності хижака і його основних жертв.
Згідно з проведеним взимку 2005 року обліку амурських тигрів, на Далекому Сході їх проживає від 431 до 529 особин, з них близько сотні - молоді особини. Ці дані переконали біологів стабільності популяції, вимирання амурським тиграм вже не загрожує.
Щорічно від рук браконьєрів або з природних причин гине від 30 до 50 амурських тигрів, але тигренят народжується все-таки більше - від 50 до 80 в рік.

Сподобалась новина? Поділіться нею в соц. мережах!